Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Справа № 908/3308/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., Грейц К.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 25.11.2015у справі № 908/3308/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПриватного акціонерного товариства "Василівкатепломережа"простягнення 35 732 грн. 44 коп.,

за участю представників

від позивача: Данилевський О.М. дов. № 14-89 від 18.04.2014;

від позивача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 у справі № 908/3308/15 (суддя - Немченко О.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2015 (головуючий суддя - Ломовцева Н.В., судді: Т.М.Колядко, В.М. Татенко), позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Василівкатепломережа" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 124,28 грн. пені, 891,78 грн. 3% річних, 256,67 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 908/3308/15 в частині відмови у стягненні 25 213,01 грн. пені, 4 926,22 грн. 3% річних та 2 301,21 грн. інфляційних витрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПрАТ "Василівкатепломережа" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 25 213,01 грн. пені, 4 926,22 грн. 3% річних та 2 301,21 грн. інфляційних витрат, в стягненні яких було відмовлено Господарським судом Запорізької області; в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 526, 631, 653 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

10.02.2016 відповідачем до Вищого господарського суду України було подано клопотання в якому ПрАТ "Василівкатепломережа" просило провести судове засідання у справі № 908/3308/15 в режимі відеоконференції в порядку ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неможливістю направити представника в судове засідання.

10.02.2016 відповідачем до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу в якому ПрАТ "Василівкатепломережа" просило касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 908/3308/15 - залишити без змін.

29.02.2016 відповідачем до Вищого господарського суду України було подано додаткові пояснення до відзиву на касаційну скаргу в яких ПрАТ "Василівкатепломережа" просило, зокрема, провести судове засідання у справі № 908/3308/15 без представника відповідача у зв'язку з відсутністю фінансування витрат на відрядження та повторно просило касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 908/3308/15 - залишити без змін.

У призначене судове засідання з'явився представник позивача.

Представник відповідача своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Василівкатепломережа" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/2293-ТЕ-13, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Розділом другим договору сторони обумовили, зокрема, щомісячну кількість (обсяг) газу.

Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Відповідно до п 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 11.1 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов вказаного договору, протягом 2013 року продавець передав, а покупець прийняв газ на загальну суму 2 188 301,61 грн.

Як встановлено господарськими судами, сторонами були підписані акти приймання-передачі природного газу: 30.04.2013 за отриманий природний газ у січні 2013 року на суму 437 585, 70 грн.; 28.02.2013 за отриманий природний газ у лютому 2013 року на суму 328 116,94 грн.; 31.03.2013 за отриманий природний газ у березні 2013 року на суму 324 218,14 грн.; 30.04.2015 за отриманий природний газ у квітні 2013 року на суму 90 163,29 грн.; 31.10.2013 за отриманий природний газ у жовтні 2013 року на суму 152 672,35 грн.; 30.11.2013 за отриманий природний газ у листопаді 2013 року на суму 256 625,46 грн.; 31.12.2013 за отриманий природний газ у грудні 2013 року на суму 467 398,80 грн.

21.10.2013 у зв'язку із зупиненням з 30.12.2012 дії "Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 № 288, на яку є посилання у первісно оформлених актах приймання-передачі, та за якою здійснювалися розрахунки обсягів та вартості газу, сторонами за ініціативою позивача, були складені інші акти приймання-передачі природного газу за період січень-квітень 2013 року: за отриманий природний газ у січні 2013 року підписано акт на суму 486 531, 46 грн.; за отриманий природний газ у лютому 2013 року - на суму 364 415,82 грн.; за отриманий природний газ у березні 2013 року - на суму 360 266,96 грн.; за отриманий природний газ у квітні 2013 року - на суму 100 390,76 грн.

Господарськими судами встановлено, що ПрАТ "Василівкатепломережа" розрахувався за отриманий від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" природний газ повністю, але з порушенням строків.

У зв'язку з неналежним виконанням ПрАТ "Василівкатепломережа" свого зобов'язання з оплати поставленого йому природного газу, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до ПрАТ "Василівкатепломережа" про стягнення з останнього на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 27 337,29 грн., 3% річних в сумі 5 818,00 грн., інфляційних втрат в сумі 2 577,16 грн., що разом становить 35 732,44 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем неправильно визначений період виникнення простроченої заборгованості та сум нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідач в період з січня по квітень 2013 року не може вважатися таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за отриманий природний газ за переоформленими актами приймання-передачі від 21.10.2013, тобто складеними набагато пізніше. Підписавши нові акти приймання-передачі природного газу сторони не тільки визначили інший обсяг природного газу, отриманого відповідачем, а до того ж анулювали попередньо складені акти. Договором купівлі-продажу природного газу від 21.12.2012 не встановлено строку оплати газу у випадку переоформлення та перепідписання актів приймання-передачі природного газу, із зазначенням інших обсягів поставок та вартості газу за минулий період часу. При цьому, позивач не пред'являв відповідачу вимоги про оплату природного газу за переоформленими актами приймання-передачі від 21.10.2013. Про наявність сум до оплати, узгоджених сторонами 21.10.2013, відповідач міг дізнатись тільки на момент підписання цих актів, які згідно п. 3.4 вказаного договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. З огляду на умови договору, дату початку нарахування (враховуючи дату переоформлених актів та положення ч. 2 ст. 530 ЦК України) та зазначену позивачем дату закінчення нарахування сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, господарськими судами було здійснено перерахунок розміру вказаних сум, які підлягають стягненню з відповідача. Крім того, місцевим господарським судом було зменшено розмір пені на 50% з тих підстав, що відповідачем допущене незначне прострочення виконання своїх зобов'язань з оплати отриманого природного газу у 2013 році, з об'єктивних причин.

Однак, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, зробленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуальних норм, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення даного спору по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 зазначеної статті).

При цьому, згідно з п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 21.12.2012 передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Тобто вказаним пунктом договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. При цьому, пункт 6.1 договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу. Прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом підписання відповідного акту.

Таким чином, колегія суддів не погоджується із посиланням господарських судів попередніх інстанцій на те, що у договорі від 21.12.2012 не встановлено строку оплати газу у випадку переоформлення та перепідписання актів приймання-передачі природного газу та застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами до спірних правовідносин ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Що стосується доводів господарських судів попередніх інстанцій про те, що акт приймання-передачі є підставою для розрахунків за поставлений природний газ, необхідно зазначити наступне.

Згідно з п. 3.4 договору від 21.12.2012 акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 6.1 цього договору, підписання актів приймання-передачі природного газу не змінює встановлений договором строк оплати поставленого газу.

Крім того, як вбачається з п. 4.1 договору, сторони погодили, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця.

Отже, акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, тому виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником.

При цьому, як встановлено господарськими судами, заборгованість за первісно підписаними актами приймання-передачі за період січень - квітень 2013 року була сплачена відповідачем до підписання нових актів.

Таким чином, для правильного розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з січня 2013 року по квітень 2013 року господарським судам попередніх інстанцій необхідно було встановити фактичну дату виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання шляхом надання оцінки актам приймання-передачі природного газу від 30.04.2013 за отриманий природний газ у січні 2013 року, від 28.02.2013 за отриманий природний газ у лютому 2013 року, від 31.03.2013 за отриманий природний газ у березні 2013 року, від 30.04.2015 за отриманий природний газ у квітні 2013 року та умовам укладеного між сторонами договору на купівлю-продаж природного газу від 21.12.2012, зокрема п. 6.1, При цьому, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на частину на яку збільшилась вартість природного газу внаслідок підписання нових актів приймання-передачі можлива лише після встановлення факту прострочення оплати вказаної частини природного газу.

Крім того, місцевий господарський суд, визначивши суми пені, інфляційних втрат та трьох відсотків, що підлягають стягненню з відповідача, в тому числі за жовтень, листопад, грудень 2013 року, не навів будь-якого арифметичного розрахунку вказаних сум, у зв'язку з чим неможливо визначити правильність проведеного судом розрахунку та встановити визначені судом першої інстанції періоди нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Викладене свідчить про передчасність висновків господарських судів попередніх інстанцій, зроблених з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Оскільки в силу ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження самостійно встановлювати обставини справи, так само як і оцінювати докази, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови у даній справі з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 111-9 ГПК України.

При цьому, під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати вищевикладені обставини, які стали підставою для скасування судових актів та передачі справи на новий розгляд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає частковому задоволенню, а постанова Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2015 та рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 у справі № 908/3308/15 - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 908/3308/15 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 908/3308/15 та рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 у справі № 908/3308/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

К.В. Грейц